В ній відчувається якась дика
нестримна енергія. Як буревій вона влітає в смарт-кафе Bibliotech. Її хода впевнена
та чітка, завдяки чому зупиняє на собі погляди не тільки чоловіків, а й жінок. Спину
тримає прямо, наче заходить не в кафе, а виходить на вечірнє дефіле. Каблук
десять сантиметрів і розпущене волосся, що ще не встигло висохнути після
ранкового душу.
 |
| Фото -- Сергій Ястремський |
Моя зніяковілість певно мене неабияк
видавала, тому Оля одразу взяла ініціативу в свої руки, розрядивши ситуацію декількома
жартами. Обравши затишне місце біля вікна, Оля почала з дитячою цікавістю
розглядати подарунки. Тут я виграв трохи часу, щоб зробити кави і випити
прохолодної води. І ми почали. Хоч ще й тижня не пройшло після фурору на
«Королеві», ми домовились грати за голлівудськими правилами: журналіст запитує,
зірка може не відповідати. А Оля - зірка. Королева.
Про життя після конкурсу:
«Я
прокинулась вранці, й одразу накотила така хвиля смутку... За ці два місяці я
так прив’язалась до репетицій, до королевок. І тому зараз трохи сумно, що все
це закінчилось.»
«Звичайно,
все продовжується, але вже трохи в іншому світлі. І скажу чесно, я була до
цього взагалі не готова. Зараз до мене прикута неабияка увага, я на таке і не
сподівалась. Дуже здивувало, що багато видань, пабліків, людей з різноманітних
організацій відзначили мене. Всі ці подарунки - це неймовірно!»
 |
| Фото -- Сергій Ястремський |
Про казуси, що
траплялись під час підготовки:
«Фейлів
було дуже багато. Я стала якоюсь забудькуватою. Загубила гаманець, планшет...
Але дякуючи добрим людям, все це до мене поверталось.»
Про дух
суперництва, дружбу та про вбивства, яких пощастило уникнути:
«Звичайно,
я мала своїх лідерів – дівчат, яких я виділяла серед інших. Вважаю, що здорова
конкуренція має бути, адже це є якимось стимулом, щоб виглядати ще краще».
«Спочатку, поки
ніхто нікого не знав, всі придивлялись одна до одної. Оцінювали, хто як
виглядає, хто на що здатен. Так продовжувалось десь з тиждень. Потім нас
поставили в такі рамки, що в нас не було інших варіантів, окрім як здружитись.
І до останнього моменту, до останньої репетиції ми допомагали одна одній».
«У мене
склались тісні стосунки з багатьма конкурсантками. Я називаю їх «мої дівчата»:
Олеся Калапа, Катя Сачик, Маша Голуб, Марина Лебідь (красуня, за яку я дуже
вболівала), Марія Кот… Ось такий от зоопарк (сміється).»
«Бувало
звичайно і таке, що хотілось декого жорстоко вбити. Особливо під час зйомок
відео. Краще не треба про це… Я взагалі запальна людина. Тому іноді вмикається
режим «вбивати».
«До речі,
була у нас і Саша Грей (Карина з ФБТ). Якось на фотосесії вона згадала улюбленицю
підлітків й відому епатажну діджейку (героїню
нашого минулого випуску – прим. ред). І ми почали помічати, що у них дійсно
є щось спільне. Тому так і приклеїлось.»
Про рішення журі:
«У журі є
своя суб’єктивна думка, у мене своя. Ні для кого не є секретом, що Богдана була
однією з найкращих. Але виграти Королеву могли і інші дівчата. Єдине, чого мені
не вистачило - це те, що Марину Лебідь залишили без номінації.» (нам також цього не вистачило.. – прим. ред.)
В цей момент доля вирішує трошки
пожартувати, і до нас підходить Королева КПІ Богдана Тарасик. За неймовірним
збігом обставин Богдана також прийшла використати сертифікат, подарований на
Королеві. Дівчата обнімаються як рідні, жартують і щось весело обговорюють.
Повернувшись, Оля нахиляється і зазначає, що тепер доведеться говорити пошепки.
Звичайно, ми не втрачаємо такої можливості. «Мої одногрупники навіть замислили
підступний план, щоб прибрати Королеву і зробити мене босом» – сміється дівчина. Оля зізнається, що вони
дуже різні з Богданою, і тому ідеально підходять на ролі Королеви та Віце-міс:
«Ми доповнюємо одна одну, і я думаю, це чудово». Тому, щоб заспокоїти
прихильників Богдани, запевнимо, що найближчим часом ніяких вбивств не
планується.
Про конкурси краси, ФТІ та
шоу-балет, в якому працює наша Королева:
«Конкурси
краси? Ні! З мене досить. Коли я закінчувала школу, в мене був вибір: йти
вчитись як нормальна людина чи стояти в чергах на кастинги. І я така розумниця
пішла на фізтех і якось оце навчаюсь. Взагалі я дуже сумлінна студентка. Не
було ніколи перездач. Майже завжди виходила на стипендію. Тепер переконана, що
кращого факультету не існує!»
«Але я
люблю виступати на сцені, тому щоб якось себе задовольняти, я вирішила піти в
шоу-балет. Ось вже півтора роки повністю задоволена. Мій шоу-балет називається
«Фенікс». Ми ставимо номери, займаємось
чер-лідерством, виступаємо на різних концертах, святах, буває, на конкурсах. У
нас в арсеналі більше двадцяти номерів.»
– Спробуй уявити своє життя, якщо б ти
обрала не КПІ, а інший ВНЗ.
– Я ще
вступила до Шеви на кібернетику, але на той момент, коли я подавала документи,
ще не ходило метро на Виставковий центр. Тому вони не мали жодних шансів.
– Може Поплавок?
– О ні, я навіть
не уявляю, як можна отримувати вищу освіту по спеціальності танцюриста чи
бібліотекаря. В мене немає ніякої танцювальної освіти, але вважаю, що я не
дерево (сміється).
– Що тебе вразило за п’ять років навчання на
ФТІ?
– У нас
дуже круті викладачі, це мабуть одна з основних рис фізтеху. І ще той факт, що
до кінця бакалаврату я нарахувала 15 видів різних математик..
– А фізика? Зможеш зараз довести рівняння
Шредінгера?
– Довести??
Я його можу розказати в стаціонарному вигляді. Але довести… Мене під час Королеви
часто питали про інтеграли. Не знаю, чого це всіх так непокоять мої стосунки з
інтегралами. Як не питання, так через одне інтеграли.
Про те, як КПІ змінює людей:
«Певно я
стала трохи серйознішою, відповідальнішою. Завжди переживаю під час екзаменів,
сесії, моїх виступів, проведення будь-яких заходів. Дарма, що я робила все це
дуже багато разів. Все одно кожен раз як вперше. Пунктуальною стала, раніше я
такою не була. Більше відкритості додало. З’явилось багато нових знайомств.»
Про життя поза межами КПІ:
«Крім того,
що танцюю, я ще довгий час займалась музикою. Закінчила музичну школу, граю на
фортепіано. Вдома стоїть синтезатор, й інколи сумними вечорами я можу трошки
повеселити сусідів. А взагалі я меломан. Мене приваблюють фестивалі рок музики,
також обожнюю електронну музику.
Взагалі, рух – це життя. Тому не сидіть на місці – живіть!»
Про плани
на літо:
«До того,
як я переїхала до Києва, я жила в Криму на березі моря, тому кожного року я
проводжу літо в Криму. Це літо для мене буде останнім шансом відірватись на повну.
Тому я буду намагатись відвідати якомога більше крутих фестів, точно поїду на
«Кубану». Квиточок вже чекає на мене. А взагалі для якісного відпочинку має
бути море, ніякого Києва, ніяких великих міст. Море. Багато сонця, багато
музики і багато гарних людей поруч.»
Про мрії:
В дитинстві
я хотіла стати вчителем математики, бо мама вчителька. Ніколи не мріяла стати
акторкою чи моделлю. Пам’ятаю, що твердо вирішила не виходити заміж. Та і зараз
поки не тягне. Як правило, в мене приземленні мрії - такі, які я можу
здійснити. Дуже хотілося б побувати в Аргентині, а взагалі - звалити кудись
подалі! Цього літа хочу стрибнути між скелями в Криму.
– Якби в тебе була можливість пережити ще
раз будь-який день з твого життя, який би ти обрала?
–
Однозначно «Королева КПІ». Є деякі моменти, які б хотілось зробити краще..
Навіть інтелектуальний конкурс (сміється).
Ну, залажала, що тут скажеш. Мені дісталось питання про літак - куди б я хотіла
полетіти… Та в мене було таке декольте, що я могла б просто промовчати.
– Багато кого цікавить, чому ти така крута,
Оля? В чому твій секрет?
– Я
звичайний КПІшник. Нічого крутого в мені немає, або може я чогось про себе не
знаю... Треба просто бути такою собою, такою крутою (сміється). Я звичайна, проста. Будьте простими – будете крутими!
– Чи
часто ти дозволяєш собі ненормативну лексику, криєш матом?
– Ой, ну
буває.. Але інколи кажу собі: «Оля, ти ж леді! Давай припиняти таке.» От
сьогодні ще жодного разу не вилаялась (щира
правда – прим. ред).
Про
татуювання:
«Це така
тема.. Всі питають. Таке враження, що люди ніколи не бачили дівчат з татухами.
Навіть інколи складається враження, що я вся така забита, що п’ятдесят відсотків
тіла в татуюваннях. Це просто мій стиль, моє життя - те, що мені подобається.
Можливо, якщо б я не працювала в шоу-балеті, в мене їх було б і більше, а так
це трохи стримує. Зараз їх в мене чотири, але я точно знаю, що останньої ще
собі не набила. І вже маю певні думки. Я не буду розповідати, що і де це буде,
але скажу, що є ще в мене деякі місця, які вже давно чекають на татуювання.
Тому нехай це буде маленька таємниця. Коли прийде час, то ви її побачите.
Можливо, це будуть ступні…»
«Татуювання
це взагалі не релакс-масаж. Звичайно, боляче, але це такий приємний біль.. Ті
люди, які вже почали, мене зрозуміють. Зупинитись дуже важко.»
– Мені здається, після такого фурору ти
можеш навіть трохи підзаробити на піарі свого тату-майстра. Не плануєш зібрати
компанію на масовий татуаж? Я впевнений, бажаючих буде хоч відбавляй!
– Це цікава
ідея. В мене дуже гарний майстер, і я не збираюсь його змінювати, хоча і є
пропозиції. То чому б і ні? Сподіваюсь лише, що люди не стануть набивати собі
мій автограф чи портрет.
Про секрет такої чудової фігури та
прес:
«Я їм дуже
багато солодкого. Моє правило – ніяких дієт, ніяких утисків в їжі, багато
солодкого. Але їжа має бути здоровою і, звичайно, в міру. Хоча в солодкому міри
я не знаю... Фаст-фуди, шаурма? Ні. Краще я з’їм шоколадку.»
«А прес – це робота не одного місяця, не
одного року. Щоб накачати прес, потрібно просто.. качати прес. Тому качайте
прес вранці, ввечері. Сидите за комп’ютером – качайте прес. Встали – качайте
прес. Варите борщ – качайте прес. Їсте борщ – качайте прес. Лягаєте спати –
качайте прес. Ходите – напружуйте прес, він буде качатись. Все просто!»
– Без чого ти не можеш уявити своє життя?
– Не уявляю
жодного свого дня без кави і солодкого. Бувають такі дні, коли приходжу ввечері
додому, згадую, що їла за день, і виявляється, що крім солодкого нічого я не
їла. Ще люблю швидкість.
Про ідеального хлопця:
«Уявляю
його на кухні в фартуху, як в рекламі «Бонжюр». Біцепси стирчать в різні боки.
Він має нагодувати мене шоколадкою, дати в руку чашку кави і драйвово покатати
на машині. Можна навіть на кухні, але щоб драйвово!»
«Не дивлюсь
на хлопця, якщо у нього ніжки, як мої ручки.
Таке буває. Сидиш з хлопцем - він такий класний, такий веселий. Але в нього
ноги в декілька раз менші за мої… Це погано! Так само і з зростом. Раніше
навіть не дивилась на хлопців, якщо вони нижчі за мене, коли я на підборах.
Зараз я стала вже простіше.»
Про особисте життя:
Поки в
моєму серці ще є вільний шматочок. Тому можливо комусь пощастить.
– Ти кидаєш зазвичай чи тебе?
– Кидати
людей не люблю. Дуже прив’язуюсь. Але інколи потрібно щось закінчувати.. Щоб
починати щось нове.
– Зараз мабуть від хлопців немає відбою? Як
справляєшся?
– Таке є…
Найбільше пишуть в інтернеті. Мені навіть стало страшно туди заходити. Багато
чого я вже просто не читаю, адже не вистачає часу на все це. Але «відбою» це
мабуть дуже голосно сказано, адже ніхто на вулиці не підходить, на побачення
особливо не запрошують, квіти мені не присилають. Тому будьте сміливішими!
– Ти можеш поцілуватися на першому побачені?
– Без
питань. Це пропозиція?
Поцілунок – це круто. Я люблю цілуватись. Будьте сміливішими, я люблю
цілуватись!
Побажання читачам:
Будьте
собою, будьте вдячними, не будьте лицемірними, набивайте татуювання, якщо ви
цього хочете, качайте прес, читайте «Placebo» і будьте сміливішими!
Ось так казково і пройшло наше
спілкування з Олею Федорець – цікавою особистістю, чарівною дівчиною, звичайним
КПІ-шником і справжньою королевою. «Королевою Placebo». Насміялись, покатались
в трамвайчику, зробили декілька фотографій і розпрощались майже друзями. Я і не
помітив, як минули ці декілька годин. Оля зробила цей день, це інтерв’ю.
Інтерв'юер -- Олексій Авілов
